Хто сьогодні позбавлений насолоди на обіді з колегами, сім’єю, в таксі або інтернеті чути про зв’язок Білла Гейтса та вакцини, про 5G і хвилі з чіпами, ну і нагальний біль віруючих – про QR-коди, електронний концтабір та печать антихриста?
Що таке QR-код? Це двомірний або матричний штрихкод, який, швидше за все, багато хто бачив, схожий на квадрат з розташованими всередині чорними квадратиками. Ця графічна мітка, споріднена з штрихкодами, які наносяться на продукти в магазині, але більш інформативна. З її допомогою можна зберігати інтернет-посилання, записувати номери телефонів, ідентифікувати документи, зберігати зображення та аудіо, здійснювати оплату товарів та послуг в інтернет-магазинах та штрафів. А також сьогодні за допомогою QR-коду можна повідомити про свою вакцинацію співробітникам установ, які цього вимагатимуть.
І ці обмеження викликають підозри вірних: людина, мовляв, поглинається цифровими зручностями. Без QR-коду, цього зображення, ще можна купувати і продавати, але вже в улюбленому ресторанчику не пообідати. Чи справдилося пророцтво? Це питання витає і в повітрі, і в коментарях православних груп.
Від бігунів до Діоміда
Нагадаємо, що до появи QR-кодів був інший сплеск алармізму. Американська письменниця Мері Стюарт, на яку, за її словами, сходив пророчий дух, повідомила, що в UPC коді (він же штрихкод) зашифровані шістки. Вона написала книгу «When your money fails 666», яка стала бестселером і була перекладена багатьма мовами, включаючи грецьку. Так ці ідеї потрапили на Афон, а потім і до Росії. І тут знайшли благодатний ґрунт.
«Немає нічого нового під сонцем», запевняє Екклесіаст, іми про «бісові печатки» теж була поінформована заздалегідь. У всякому разі, у XVIII столітті в Російській імперії в середовищі радикально налаштованої течії безпопівців-філіпповців з’явилися дві інші згоди, звані «бігуни» та «пастухова згода». Вони перебували в постійній мандрівці і уникали прийняття будь-яких документів, паспортів та грошей, бо на них був герб, який вважався печаткою антихриста. Масла у вогонь підлив ще й Петро I, видавши в 1712 указ, згідно з яким усім, що забираються в рекрути, на лівій руці розколювали голкою хрест і натирали це місце порохом. Зрозуміло, цю мітку теж почали сприймати як печатку
антихриста.
У 1990-х роках ХХ століття РПЦ пережила черговий період апокаліптичних страхів. У людей не виходило відрізнити якісну православну літературу від сумнівної, тому під впливом деяких афонських ченців до нас прийшли побоювання електронних документів, ІНН та штрихкодів.
З’являлися священики, які часто дотримувалися ідей затятого антиекуменізму та фундаменталізму. Вони відмовлялися реєструвати храми, не допускали до причастя людей, які отримали ІНН, і вчили досить літніх парафіянок фактично відмовлятися від пенсії в не найблагополучніші роки, йдучи зі своєю паствою в розкол.
У 2000 році зазначені проблеми обговорювалися на пленумі Синодальної Богословської комісії РПЦ, де архієреї всерйоз вирішували, чи присутні в ІНН та штрихкодах зашифровані «666» та ознаки печатки антихриста. Було встановлено, що думка алармістів не узгоджується зі святоотцівським переданням. Адже, згідно з останнім, печать закріплювала свідоме зречення від Христа, яке не може бути здійснене внаслідок технологічного впливу на душу.
Проте вже у лютому 2007 року побачило світ звернення вірян за підписом єпископа чукотського Діоміда (Дзюбана) з критикою церковної ієрархії, наповнене конспірологією. Серед інших звинувачень проти церковного керівництва йшов пункт про ІНН – знак, який може «пошкодити душі без її свідомого зречення від Бога». Згодом єп. Діомід пішов у розкол, ставши лідером фундаменталістськи налаштованих віруючих. І деякі з них знаходили печатку антихриста в ще оригінальніших місцях. Скажімо, у новому російському паспорті «страшну мітку» виявляли у візерунку, що обвиває номер сторінки (нібито там можна розглянути ті самі три шістки). І навіть герб зі святим Георгієм Побідоносцем, наявний у паспорті, не рятував: знаючі люди радили перед використанням документа все одно прогрівати та знешкоджувати його у мікрохвильовій печі. Інші просто й нехитро заявляли, що правильний паспорт – радянський, а російський – із шістками. Ну а що СРСР був гонителем церкви – то це для конспірологів взагалі не аргумент.
Найкоротша екзегеза
Звичайно, всі вітчизняні апокаліптики посилалися на божественне джерело – біблійну книгу Одкровення Іоана Богослова. Там присутні слова: «Він змусив усіх людей: малих і великих, багатих і бідних, вільних і рабів, щоб вони дали відзначити себе тавром на правій руці чи лобі. Ніхто не міг ні продавати, ні купувати нічого у того, хто не мав такого тавра, а це тавро було ім’ям звіра або числом, яке означало його ім’я. Це потребує мудрості. Кожен, хто має розум, може зрозуміти значення числа звіра, тому що воно відповідає людському числу. Це число шістсот шістдесят шість» (чит. Одкровення 13:16–18).
Біблійні книги вимагають певної традиції розуміння, без якої будь-які спроби вирахувати з них «практичний сенс» перетворюють нас на «бігунів» від Істини та Слова.
Не можна читати Біблію як інструкцію, особливо це стосується книги Одкровення. Пророчі книги спираються на мову символів, тому в них багато натяків та шифрів, які зрозумілі зсередини іудео-християнської традиції перших століть життя церкви та абсолютно незрозумілі при погляді з опорою на реалії XVIII або XXI століття. Скажімо, в образі Асії адресати бачили глибоко символічний світ язичницької Римської Імперії, а що бачимо ми – вже велике питання.
Говорячи про наведене місце з книги Откровення, автор зображує всеосяжне домагання безбожної влади та імперського культу на «серце людське». Накреслення, тавра чи татуювання – традиційний біблійний есхатологічний мотив (Єз. 9:5). І як можна судити з 3 книги Маккавейської (2:20–21), за Птолемея IV єгипетським євреям наносили рабські мітки, випалюючи знак Діоніса – лист плюща. При цьому юдеї знали свої «мітки» – тфілін, тобто коробочки з фрагментом з Тори, який накладали на лоб і руку. Так, в Одкровенні ми отримуємо гру образів: є раби Господа, які слухняні Богу і Йому підкоряються, а є раби земних панів, які мають свої позначки. Зовнішні знаки тут лише відображення дійсної приналежності серця людини.
Отець Іаннуарій (Івлієв), відомий православний біблеїст, говорив, що наївно думати, ніби антихристова печатка для вибраних має чисто фізичний характер: так само дивно думати, ніби «обрізане серце», за словами ап. Павла вимагає реальної хірургічної операції, щоб підноситися до Господа. Йдеться про духовну згоду на рабство звірю-антихристу.
Наступне твердження з Одкровення викликає особливий ажіотаж у зв’язку з нинішніми QR-кодами: «Ніхто не міг ні продавати, ні купувати нічого у того, хто не мав такого тавра, а це тавро було ім’ям звіра або числом, яке означало його ім’я». Однак за ним теж стоїть цілком конкретний історичний сюжет: у Римській імперії панував культ імператора, і, щоб торгувати, трудитися в ремісничій артілі, вимагалося воскуряти йому фіміам, визнавати імператорську волю, «печать», як божественну, що було несумісне з християнською вірою.
Далі, як ми пам’ятаємо, Іоан повідомляє про ім’я звіра, натякаючи, що треба розгадати його. Цікаво, що в деяких рукописах вказані інші числа: замість 666 значиться, наприклад, 616. Оскільки книга писалася грецькою автором з єврейської культури, він насилу міг написати три однакові цифри арабською нумерацією.
Одна з розгадок «трьох шісток» пов’язана з абревіатурою титулу «Автократор Кесар Дометіанос Севастос Герман», яка була вибита на монетах того часу. Через єврейську транслітерацію грецького ця абревіатура перетворюється на «666». Також багато інтерпретаторів бачать у «шістках» натяк на ім’я імператора Нерона, якого Сивіліни книги, поряд з Філостратом, називали «звіром». У будь-якому разі конкретика тут вторинна по відношенню до сенсу — поклоніння злу і Маммоні замість поклоніння Христу.
А справа в іншому
Священикам, як нікому іншому, доводиться часто стикатися з питаннями про шістки та печатки. Отець Олександр Сатомський, настоятель храму Богоявлення в Ярославлі, так коментує ці хвилювання: «Питання, пов’язане з печаткою антихриста, повинно мати початкову конкретну однозначну релігійну забарвленість. Як в інших обставинах життя неможливо зректися Христа випадково, це не може пройти якимось непомітним способом, так само і тут. Якби прийняття QR-коду, ІНН, вакцини супроводжувалося релігійною повісткою, то, на жаль, ми могли б говорити, що: а) антихрист панує над світом; б) цей знак є його печаткою. Але оскільки ми не бачимо жодної релігійної забарвленості всіх цих процесів, то й говорити про те, що алармістські настрої серед певних груп віруючих мають якісь серйозні підстави, ми не можемо. Звичайно, якщо з якихось традиційних екзегетичних позицій підходити до цього питання, то QR-код не відрізняється від інших способів ідентифікації особи, які ми маємо».
При цьому отець Олександр згадав Порфирія Кавсокалівіта, який говорив у зв’язку з «апофеозом Апокаліпсису», що «виключно безвідповідальні духовники таким чином невротизують свою паству». Преподобний вказував, що навіть якщо його всього спишуть шістками, це не вплине на його внутрішній зв’язок з Христом. Причому цей принцип працює і у зворотний бік: якщо людина обвішує себе хрестами або, навпаки, відмовиться від усіх міток і знаків, це навряд чи покращить якість її духовного життя. Справа в іншому.
Єгор Назаренко
